Тепло родинного вогнища

Мета: удосконалити вміння писати твори-роздуми на морально-етичну тему, добираючи мовні засоби відповідно до форми й задуму висловлювання; роз­вивати творчі здібності учнів; виховувати повагу до сім'ї, родинних цінностей.

У подружжі — як надворі:

буде сонце, будуть і хмари.

   Народна мудрість

ХІД УРОКУ

І. Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Предмет нашої розмови на уроці — ро­дина.

—         Доберіть синонім до слова родина.
(Лунає уривок з пісні.)

Зеленее жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленее жито ще й овес,

Ой зібрався рід наш увесь.

Учитель. Рід, родина... Що означають ці слова? Тлумачний словник дає таке визначення: «Родина — група людей, що складається з батьків, дітей, онуків і близьких родичів, які проживають разом» (визначення  записано на дошці).

Робота з епіграфом.

—         Як ви розумієте епіграф до нашого уроку?

Учитель. Наше завдання — довести, що сім'я — це клітинка суспільного

організму, з'ясувати пробле­ми сучасної сім'ї і шляхи їх подолання.

II.        Актуалізація опорних знань
Бесіда.

• Які стилі мовлення вам відомі?
• Назвіть ознаки публіцистичного стилю.
• Чому саме в цьому стилі краще працювати, щоб написати твір-роздум?

— Пригадайте композиційну схему до твору-роздуму.

—Ще раз прочитайте пам'ятку про основні вимо­ги до твору.

III. Сприйняття й усвідомлення навчального матеріалу
Історична довідка.

Сім'я — одна з найдавніших форм співжиття лю­дей. Вона виникла значно раніше від класів, на­цій, держави ще в надрах первіснообщинної форма­ції. У Київській Русі існували великі родини, в яких були діди, батьки — кілька одружених дітей зі своїми сім'ями. Середньостатистична сім'я часів Київської  Русі становила близько шести осіб.

У Руському Літописі зазначено: «Поляни мали зви­чай своїх предків, тихий і лагідний, і поштивість до не­вісток своїх, і до сестер, і до матерів своїх, а невістки до свекрів своїх і до деверів велику пошану мали».

В Україні традиційно був поширений моногамний шлюб — це форма шлюбу, коли чоловік одружується лише з однією жінкою, а жінка — лише з одним чо­ловіком. Українське слово жона (а отже, і всі похід­ні від нього: жінка, жіночий, жіноцтво) виникло від давньогрецького слова qenos — «рід», «народження». Тобто первісним значенням слова жона було «та, що народжує».

В Україні існував принцип соціальної ендогамії, тобто обранця найчастіше шукали рівного за похо­дженням і багатством. Це робилося для того, щоб у майбутній сім'ї чоловік та жінка-були рівноправними і ніхто не мав підстав для докорів.

Наприкінці XIX ст. в Україні найчастіше одружу­валися після служби у війську. Якщо з якоїсь причини хлопець не йшов до війська до 21 року, він, як прави­ло, не одружувався. Дівчата виходили заміж переваж­но в 16—18 років. Важливу роль у виборі наречених відігравали батьки. Народ вважав, що без батьків­ського благословення неможливо створити щасливу сім'ю. Щоправда, під час сватання останнє слово — згода чи відмова — завжди було за молодими. Ді­вчину чи хлопця рідко примушували до одруження. В українських селах в усі історичні періоди здебіль­шого намагалися поважати бажання і дії всіх членів, незалежно від віку і статі.

В українців упродовж віків сформувалися два основні мотиви вибору наречених: кохання й еконо­мічна вигода. Молодь переважно керувалася почут­тями. Батьки ж часто зважали на матеріальний бік укладання шлюбу. Але все-таки шлюби за розрахун­ком укладалися рідше.

 У працях сучасних етнографів зустрічається твер­дження, що вінчання в Україні до кінця XIX ст. було дозволом на спільне сімейне життя. Якщо шлюб у церкві й весілля відбувалися, не в один день, то по­вінчані молоді жили окремо — кожний у своїх бать­ків—до весілля. Лише після виконання весільних звичаїв та обрядів, у яких брали участь майже всі члени сільської громади, молоді вважалися чолові­ком і дружиною. Щоб уникнути певного конфлікту й протиріч, у XIX ст. церковне вінчання здебільшого відбувалося в один день із весіллям і навіть було його складовою.

Шлюб - це дозволена й регульована суспільством форма взаємин між чоловіком і жінкою, що визначає їх права та обов'язки по відношенню один до одного і до дітей. Він здійснюється через обряд вінчання або громадську реєстрацію. .   -

Бесіда.

• Чи з'явилися зараз, на вашу думку, нові фор­ми шлюбу? Які?
• Яке ваше ставлення до цивільного шлюбу?  

Учитель. Ось цікава пам'ятка початку XX ст. — «Руководство к выбору жен», що вийшло друком у Москві у 1915 р.: «Выбираемая жена должна иметь средний рост, среднюю полноту и следующий перечень приданого, которое весьма важно при выборе супруги: два меховых салопа, первый из них праздничный, а вто­рой будничный; платьев носильных сколько есть, вещи золотые и серебряные, а также драгоценные каменья можно брать чем больше, тем лучше, ибо это также деньги, лошадь брать только молодую и хорошую, а то жена, если лошадь была старая и околела, будет по­стоянно твердить, что она взята с лошадью».

— Що є визначальним мотивом для кожного з вас при виборі супутника життя? На що ви будете звер­тати увагу?

Психологічний тест (додаток).

  Самостійна робота.             

  Подумайте й запишіть проблеми сучасної сім'ї. Найголовнішу, на вашу думку, проблему запишіть першою.

ІV. Добір фактичного матеріалу

Інсценування уривка з повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я».

Кайдашиха. Чого це ти, Мотре, сіла шити? Хіба не бачиш, що в печі обід недоварений, а хата і досі сто­їть не метена?

Мотря. Та вже ж бачу, не повилазило (засуває нитку в голку).

Кайдашиха. Гляди лиш, щоб тобі не повилазило. Сядеш собі шити по обіді, як упораєшся.

Мотря. Ох-ох! Так у мене чогось болить спина, так ниють руки.

Кайдашиха. Дражнись! Дражнись! Кидай лишень сорочку та вимітай хату, кажу тобі! Я хазяйка в хаті, а не ти. ЗРоби те, що тобі загадують.

Мотря. А я вам, мамо, не наймичка!

Кайдашиха. Цить! А то як візьму кочергу, то й зуби визбираєш!

Мотря. Ви мені не рідна мати: не давали зубів, не маєте права й вибивать. У коцюби два кінці: один по мені, другий по вас.

Бесіда за учнівськими записами.

—  Яка проблема родини піднімається в інсценівці уривку? Чи є сучасною ця сімейна проблема? Чи за­писана ця проблема у ваших зошитах?

Народний анекдот

—  Хто винен?

— Невістка: хоч у хаті немає, так он її спідниця висить.       

Проблема 1. Стосунки невістки й свекрухи.

Учитель. Французький імператор Наполеон III, племінник Наполеона Бонапарта, закохався в Євге­нію Тебську й одружився з нею. Хоча вона була дочкою звичайного іспанського графа, Наполеон, зача­рований її юністю й красою, був дуже щасливим, бо безмежно кохав цю жінку.

Здоров'я, влада, багатство, краса, любов — усе, що необхідно для повного щастя, — було в Наполеона і його юної дружини. Але дуже швидко яскраве полум'я кохання згасло: Євгенію почали мучити приступи рев­нощів і підозр. Вона вдиралася в кабінет імператора навіть тоді, коли той займався державними справами.

Ніщо так не руйнує сімейне життя, як ревнощі. Вони діють, як отрута королівської кобри, завжди знищують, завжди вбивають.

Проблема 2. Ревнощі.

Учитель. Трагедією життя американського прези­дента Авраама Лінкольна був його шлюб. Дружина постійно його критикувала: то він незграбно ходить, то їй не подобалось, якої форми його вуха; критика була неймовірно лютою, супроводжувалася істерика­ми, криками.               І
Проблема 3.  Критика, намагання змінити партнера.

  Учитель. Дружина графа Льва Толстого перед смертю зізналася дочкам: «Я винна у смерті вашого батька». І це було правдою.

  У житті відомого письменника був період душевного зламу: він почав слідувати вченню Христа — роздав свої землі бідним, відмовлявся від гонорарів за свої книги. Дружина любила розкіш, прагнула сла­ви, він вважав, що багатство — це гріх. Протягом ба­гатьох років вона сварилася, вимагала грошей.

  На початку сімейного життя вони були дуже щасливими, а через 48 років

Л. Толстой не міг терпіти власну дружину....

  Проблема 4. Нестача грошей.

Учень.

Як добре, коли маємо власний дім,

Де нас чекають і обід, і ласка,

Як добре, коли лад і спокій в нім,

І кожен день чекаєш, наче казку.

Як добре!

Та, на жаль, і так бува,

Що йдеш додому, як татарин в гості.

Як важко, коли вирвались слова,

Що вивертають душу, ломлять кості.

Тож хай між нами не гримлять громи,

Докори і прокльони не лунають.

Дай, Боже, сил лишитися

Великомудрими і вдячними навзаєм!

  Учитель. Грубість — це перше, що знищує кохан­ня. Кожний знає про це, але відомо, що ми завжди ввічливіші зі сторонніми, ніж із власними родичами.

  Проблема 5.  Грубість.

  Запитання до учнів.

• Як ви вважаєте, чи повинні бути сварки в родині?
• Підніміть руку ті, у кого родичі, знайомі зараз на заробітках в інших країнах?

—Як ви вважаєте, це руйнує сім'ї?

  Проблема 6. Робота за кордоном.

  Зачитайте, які ви записали проблеми сучасних ро­дин, що ми не згадали.

    Творча робота.

   Складіть сенкан про сім'ю.
             Сім'я              

 Дружна, велика, рідна

Виникає, розвивається, вдосконалюється

Кожна родина повинна бути щасливою

               Фортеця

  Робота з прислів'ями.

  Учитель. Кожна людина, особисте життя якої вдало склалося, може бути набагато щасливішою, ніж одинокий геній. І. Тургенєв, класик російської літе­ратури, казав: «Я віддав би свій талант і свої книги тільки за те, щоб знайшлася хоча б одна жінка, якій би не було байдуже, чи запізнився я на обід».

(Учні зачитують прислів'я про родинні стосунки.)

    • Чоловік у домі — голова, а жінка— душа.

• Нема цвіту цвітішого від маківочки, нема роду ріднішого від матіночки.
• Годуй діда на печі, бо сам там будеш.
• Шануй батька й неньку — буде тобі скрізь гладенько.
• Жінка сяє — увесь дім сяє, жінка похмура — весь дім поглинутий у морок.

   V. Підсумок уроку

Учитель. У Нідерландах, перш ніж увійти в дім, прийнято знімати взуття біля порога. Давайте, перш ніж увійдемо в дім, залишимо свої буденні непри­ємності біля порога. Як би нам сумно не було, пам'ятаймо — у нас, є родина.

(Лунає пісня «Калина» у виконанні Софії Ротару.)

VI. Рефлексія                
Бесіда.

• Що вам сподобалося на уроці?
• Які висновки ви зробили?
• Чи почули ви щось нове?
• Що вас здивувало?

VII. Домашнє завдання

    Додаток

Тест

Чи легко ви знаходите друзів?

У колі (див. схему) записані ті риси, які б ви хоті­ли бачити у ваших друзів. Виберіть із них три, які по­над усе вам імпонують.

За щирість нараховується 25 балів, вірність — 20, спритність— 10, красу — 6, розум — 8, скромність — 15, цікавість — 5, чутливість —12.

Більше 50 балів. У вас є друзі, на яких ви можете покластися. І нехай вам не завжди щастить, ви нео­дмінно зустрінете справжнє кохання.

Більше 30 балів. Більше довіряйте людям! Ви не вірите у справжнє кохання.

Більше 10 балів. Для вас вибрати друга — не про­блема. Але, без сумніву, ви швидко зраджуєте їх і лег­ко втрачаєте.

Схема

Щирість      ^{Вірність}

Цікавість  Спритність ^краса

Чутливість         Скромність

Розум

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Колегіум «Олімп»

Бінарний урок з української мови та основ здоров’я

на тему:

Тепло родинного вогнища

                                                                                    учителя української мови

                                                                                                              Музики А. Ю.

                                                                                                                              та

                                                                                                              учителя основ здоров’я

                                                                                                              Ємельянцевої Т. В.

Київ

2013